Тi, що вiрили

Чикаґо 1980-х. Париж 2010-х. Життя, сповненi любовi й тривог. Знахiдки i втрати, надiї й розчарування. I вiра в майбутнє, що їх живила.Коли когось не стає i ти лишаєшся єдиним хранителем пам'ятi про цю людину, то просто забути її - це рiвноцiнно вбивству, хiба нi? У 1985 роцi Єль Тiшман мав зробити справжнiй переворот у свiтi мистецтва, посприявши передачi в дар його галереї унiкальної колекцiї картин 1920-х рокiв. Однак рiст його кар'єри збiгається в часi з чорними жнивами епiдемiї СНIДу, що вирує довкруж. Знайомi помирають один за одним, i пiсля похорону його друга Нiко вiрус пiдбирається дедалi ближче до самого Єля. Врештi поруч iз ним лишається тiльки молодша сестра Нiко, Фiона.Тридцять рокiв по тому Фiона приїжджає в Париж на пошуки зниклої доньки. Зупинившись у старого друга, вiдомого фотографа, який свого часу документував викликану СНIДом кризу в Чикаґо, вона врештi має змогу повною мiрою осягнути, скiлькома проявами ця страшна хвороба отруювала їй життя. Двi пов'язанi мiж собою iсторiї проведуть нас через трагедiю вiсiмдесятих в хаос сучасного свiту, розповiдаючи, як Єль i Фiона намагалися знайти свiтло посеред пiтьми.Попередження: книжка мiстить ненормативну лексику та опис сцен сексуального характеру.Чому варто прочитати: Ребекка Маккай майстерно створює масштабне полотно життя гей-спiльноти у Чикаґо 80-х, де повсякдення переплiтається з постiйною загрозою - вiд неприйняття суспiльством до хвороби, що повсякчас чигає на кожного.Двi сюжетнi лiнiї, мiж подiями яких минає майже тридцять рокiв, дають змогу водночас зануритися в давнiшi реалiї i поглянути на них крiзь сучасну оптику.У романi гармонiйно спiвiснують як вигаданi мiсця, подiї та персоналiї, так i справжнi - музеї, iсторичнi факти, художники, картини й фото, музичнi гурти тощо. Комусь це даруватиме затишний ефект упiзнавання, когось пiдштовхне до пошукiв додаткової iнформацiї - у будь-якому разi читач матиме об'ємну картину свiту, заякорену в реальностi.Цiкавi факти: Роман "Тi, що вiрили" став фiналiстом Пулiтцерiвської премiї, принiс авторцi медаль Ендрю Карнеґi за досягнення в лiтературi, а також здобув лiтературну премiю Стоунволл як найкращий художнiй ЛГБТ-твiр 2019 року Перекладач Сергiй Стець